Може, колись ти відчуєш ту мить,
Де в тиші ховалось усе наше літо.
Фрагменти минулого — хай їм горить,
Та в кожному спогад знайомого світу.
Може, колись ти захочеш згадати,
Що просто таким мене знав.
Легко було руками тримати
Фрагменти. Постскриптум: Кохав!
Обіймав не свої, а знайомі слова,
На екваторі, де руки німі кричали.
Ролі зіграні — майже на ура,
А тіні, тіні повільно маски знімали.
Відголоски тих теперішніх колишніх,
Це шепіт вітрів, шо співав у віках.
Може, колись ти, як зоря незгасима,
Торкнешся мого шляху в забутих думках.
Антракт, і тіні, тіні кричали,
Розлившись по шкірі, мов спогадів кров .
Маски ожили, ролі згорали,
А ми залишались собою, без себе знов!
