Моя країна у вогні,
Бо точиться війна
Насправді, а не уві сні.
Жорстока вкрай вона.
Ні крапелини співчуття
Не має у собі
Вона до лю́дського життя.
Зійшлись у боротьбі
Супроти лютих ворогів,
Що вторглися в наш край,
Як ще за давнішніх часів,
Яким настав вже край,
Держави нашої сини
Їй вірні, доньки – теж.
Хоробрії украй вони.
Сміливості цій меж
Нема, як синім небесам.
Зіткнулись у бою
Із ворогами сам на сам
Вони всі за свою
Державу, що лише одна
У них на світі цім,
Як мати. Точиться війна
У нашім дорогім,
Коханім, рідному краю.
Та їй настане край.
І житимемо, як в раю,
Ми, свій звільнивши край
Від ворогів усіх своїх.
Прийде́ кінець біді –
Війні, коли не стане їх
У нім, лише тоді.
Відомо нам це. І тому
Долаємо ми їх,
Мов світло сонячне пітьму,
Доклавши сил усіх.
Євген Ковальчук, 07. 03. 2023
