Не для тебе…
О, де селище, стежки з піснями?
Свистом злякана, пташина втекла,
Летять бомби, снаряди, мла, ями,
Не повернешся, йде жорстка війна.
Болить серце…
Скаженіє…вже третій рік ворог,
Скрізь руїни, в глибах чиїсь руки,
Сподівання затерті на порох,
Важко витримать страждання, муки.
Божевільний світ…
Гучне мя-у, кішка тягне ноги,
Кров і глина змішані на шерсті,
Вже не знайде додому дороги,
Бідолашна, піддається смерті.
Ніби привиди…
Здаля дід, позирає з підвалу,
Чи живий, хтось є,мо» дасть шмат хліба,
Бачить жінку, в лахмітті засмаглу,
Щось шукає, ногами ледь диба.
Безпросвітно…
Не приніс день сонця, як надію,
Небо в хмарах? Ні, вкрили літаки,
Розбивають, ущент світлу мрію,
Земля стогне, життя нищать кати.
Це ж безумство…
В двадцять перший вік, як допустили,
Розпочати, цю криваву війну?
Що країну, з молотка пустили?
А народ, побачить, мирну весну?
Не для тебе…
Життя людства під дулом сусіда,
Як вернутись, де нищать націю,
Боже зглянься, смерть несуть шахіди,
Знову наступ, готовить ротацію.
Рідне селище…
Так далеко, дорога, кордони,
Міх думок, ятрить серце до болю,
До вечірньої служби звуть звони,
Помолюся за бійців, за волю.
Я вклонюся …
Відчайдушним, воїнам за мужність,
За сміливість, що боронять мій край,
Волонтерам, дякую за дружність,
Маю віру, повернусь у свій рай!
Не для тебе війна й не для мене,
Благаю всесвіт - зупиніть війну!
05.12.2024р
