Як і тоді, ще кілька років тому,
проводжаючи поглядом інкасатори вранці,
він пробивав дорогу до її дому,
вивчаючи міміку перехожих,
і їхні інтонації.
Ранкові шпальти тхнули непотрібом:
курс падав і якісь перестрілки,
один негатив, яким кормлять маси народу,
не цікавив навіть мадам за прилавком,
як і те, що по країні душать свободу.
Ілюзія ранкової пробіжки ще дрімала
у головах жінок цього спального мікрорайону.
Ледь виповзали із клубу
сєлєбріті, яких уночі ніщо не спиняло,
а бюджетники їх оминали, йдучи на роботу.
Ці трудові міграції його не дивували,
промислове місто не змінювалось з часом.
Усі притаманні стаду консервативні ритуали
його мешканці наслідували,
ховаючись від змін за бочкою з квасом.
На перехресті водою змивали багряну кров,
слухняні комунальники ремонтували світлофор.
Ніхто ж так і не дізнається,
що це син губернатора знову наламав дров,
бо все замнуть, а його ім'я не згадає прокурор.
Він проходив повз школу, де вона навчалась,
там тепер у вчительській потягували Хеннессі і Херес,
а директор мав підпільний бізнес,
про який дружина не знала і щодня молилась,
якраз коли штовхали з рук тим, хто підсів, канабіс.
Він придбав букет у цілодобовому квітковому магазині,
там якраз по ящику казали, що когось збили.
У нього навіть промайнула думка, що всі ці люди невинні,
бо з верху нав'язували відсутність мислення,
але ж вони власноруч все життя рили собі могили.
Ось вже до болю знайомий двір сусіднього будинку,
діти у схожих нарядах крокують у дитсадок,
чоловік із цигаркою визирає з вікна:
він після нічної зміни перехилив чарку,
а його сусіди вже давно не читали книжок.
Під'їзд номер шість, на стіні старі написи.
"Ваша любовь здесь уже не живьот", -
так мовили йому недовірливо при зустрічі
гримаси, які виринули замість неї з квартири.
Невже сірий квартал не вберіг і його Беатріче?
По дорозі назад він думав: що з нею?
Її ж завжди дратувала байдужість й зневіра,
вона усе робила з душею.
І за тиждень він зрозумів, чому вона вивчала ІРА,
коли не стало в живих директора і сина губернатора.
Ця її боротьба, мабуть, не найкращий вихід,
але вже через півроку у школі побільшало відмінників.
А він знайшов її у бібліотеці, звідки вони пішли разом убрід
історії, що не знала таких ще союзників,
у цей ірраціональний антисистемний похід,
який став тінню місцевих антинародних поплічників.
І який у цьому місті таки щось змінив.
ID:
516996
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 13.08.2014 17:03:06
© дата внесення змiн: 13.08.2014 20:57:36
автор: Володимир Скиба
Вкажіть причину вашої скарги
|
