Даруй мені свою усмішку світлу,
Безмовний погляд в душу поклади
І там сховайся хоч від всього світу,
Від днів тужливих, вітру, чи біди.
І чую серцем - вистачить терпіння,
Десь сила прокидається в мені.
З тобою болю понесу каміння,
Перечекаю зливи затяжні.
Лиш ти в нас вір, як я у тебе вірю.
Страждання перейдуть у благодать.
Надія - дар, нема її надміру,
Вона уміє з мертвих воскрешать.
Даруй мені свої страхи і втому.
Нехай вони розчиняться, як дим.
Лиш ти живи. І приїжджай додому
Спокійним ранком серцем молодим.
Долгое терпение,ожидание- это потрёпанные временем нервы. Но количество когда-нибудь переходит в качество. Однако каким должно быть качество, чтобы дождаться и вытерпеть. Спасибо за позитив, светлая душа. И... красиво. Ваши стихи похожи на Вас.
Марічка9 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вони мусять бути схожі,вони як діти) але то дуже для мене важливі слова,тож дякую велике!
Спасибо за позитив, светлая душа. 
И... красиво. Ваши стихи похожи на Вас. 
