Сьогодні небо хмарне
І дощик капотить,
Та почуття прегарне,
Яке, мов лист, тремтить
В моїй душі, не вдасться
Йому спинити вмить.
Воно йому не здасться
І навіть в тую мить.
Воно, неначе квіти,
Буятиме у ній
І буду я радіти
Життю на цій земній
Планеті, аж допоки
Не скінчиться воно,
Коли минуть всі роки
Його. Адже дано
Життя мені на світі
Так, як і людям всім,
Щоб ми, мов квіти в цвіті,
Завжди жили на нім,
Щоб світлі почування
Й чарівнії думки
Без жодного вагання
Тримали залюбки
В собі й ділились ними
Із усіма людьми,
Щоб не були сумними
Ніколи більш всі ми,
А жили в згоді й щасті
Впродовж всього життя,
Відвівши всі напасті
Навіки в небуття.
Адже життя, що плине,
Неначе кораблі,
Дано лише єдине
Всім нам на цій Землі.
Євген Ковальчук, 28. 03. 2021
