Не знаю, як тобі про все сказати…
Що вже давно мовчанням проростає.
Що у очах твоїх не просто втрати –
Там цілий світ. І серце це все знає.
Не знаю, як тобі це передати…
Як голос твій лунає крізь роки.
Як тихо осінь пише листопадом,
Як відстань між рядками – глибша за ріки.
Не знаю, як тобі це розказати…
Як порожньо, коли тебе нема.
Як небо хилить крила до заграти,
Як тиша між рядками догора.
Не знаю я, кому даруєш весни,
Хто береже твій відголос тепла.
Та навіть коли долі перехресні,
Мій світ все ж з твого пророста.
Не знаю, як усе переказати,
Як не розгубити суть в словах.
Хотів би мовчки просто обійняти...
Та світ замкнувся в тіні на вітрах.
