У реальності грані стерлися,
Стали помисли одноманітними –
І на світлому боці темряви
Відмиваємо душі від кі́птяви.
Відмиваємо-відтираємо
Все, напльоване рі́дними-бли́зькими,
І самі́ ще того́ не знаємо,
Що на темному боці у світла ми.
Ніби спалах посеред темряви,
Усвідомлення марності метуші́нь:
Ду́ші на́чисто не відтерти нам.
І лягає на промінь чорнюща тінь…
Не були б у цій ситуації,
Якби вистачило нам рішучості –
І з населення стала нація,
Що між світлом і тьмою не мучиться.
Лютий 2025 року