О танцівнице, діво ґраціозна!
Ти досконало володієш тілом!
Твоя маленька і рухлива постать
У скронях у царя пульсує хмільно!
Ти наче квітка, що тремтить на вітрі,
Стікають з пелюсток ранкові роси.
Ти змушуєш себе боготворити.
П'яніє цар: "Дозволю все, що просиш".
О, юносте, наївна, несвідома,
Чого ти хочеш, ще сама не знаєш.
Прислужиться твоє мистецтво злому -
Поради ти у матері питаєш...
На всі віки твій танець - танець смерті,
Проклята і фатальна ейфорія.
О танцівнице, нерозумна жертво!
З жорстокості твоєї світ німіє...
