авеню де тервюрен сяє жовтим і білим
метушливі бельгійці ще нескоро заснуть
я себе видаю тільки акцентом невмілим
кучеряві слова утікають від мене як ртуть
я раніше не пив але тут захопився портвейном
облітавши європу я нарешті знайшов мілину
і в барах саблона я почав нудьгувати за рейном
і лаяти місто я став і нову свою чужину
половину зими я кругами ходив по кварталу
і шукаючи дім я знаходив проспект де нервян
І викреслював дні і в друзів навчився помалу
відрізняти туристів від маси місцевих словян
незабаром весна і пора повертатись на схід
хай ранкові дощі відмивають дрімоту ікселя
яким би великим і круглим не був би наш світ
я вірити хочу що в ньому немає брюсселя
