|
А треба жити, просто жити!...
А від втоми ковтнути повітря.
Відпочити - сонцем світити,
І завжди йти до мети, до світла.
Перечекай грозу, дощ, зливу,
Ніколи не спіши, і не біжи.
Іди по цім світу щасливий,
Шануй себе, здоров'я бережи.
Віднайди час, трішки на себе...
Полюби себе , цей прекрасний світ.
Глянь у блакитньо - синє небо!,
Як птах на крилах злітає в політ.
Глянь, на красу божу з висоти!,
Як шумить ліс і дзвенить водограй.
Слухай трелі, і спів пташки ти -
Вдихай у життя - у квіти розмай.
Будуй гніздечко наче пташка,
Хай фортуна крокує з тобою!
Молись ,коли тобі є важко!...
Бог витре з очей сльози рукою.
Відпусти від себе байдужих,
Усіх тих, для кого ти є чужий.
У біді пізнаються, друже!...
Не тоді, коли є кінь вороний.
Не згубись в круговерті життя !...
Навчись, знову по новому жити.
Світу не до нас - своє буття...
Тож Тре, у руках свій рай творити.
А життя, всього коротка мить,-
А нам треба жити, просто жити.
Життя, як листя летить, летить...
Живи, щоб чашу життя допити.
--------------------------------
Прости, прощай! минуле відпусти!
Тримайся неба священних молитов.
Не думай про погане знову ти!...
Спасен, той , кого в душі живе любов.
А весна, це воскресіння життя!...
Тримає нас віра - промінь надії.
Твори у любові життя - буття,
Хай розквітають, як сад твої мрії!...
А березень перший місяць весни
В сірих хмарах пташка тепла не чує.
Себе за негоду дощ не вини,
Не твоя вина, що зима лютує.
Життя - гіркий полин, солодкий мід,
Є час для діалогу, час мовчати.
Живи , так ,щоб лишити добрий слід,-
Як сад вишневий плід світу віддати.
Ніколи не підноси свій голос,
На меншого брата, вдову, сироту.
Рости, як в полі золотий колос,
Як пташка набирай увись висоту.
У снігах розквітають нарциси
Вони перший провісник дзвін весни.
В них ,як у людей красиві риси...
Але живуть у зимових снах вони.
Є люди, як ворони кар та кар,
Думають ,що наймудріші на світі.
Стають у перший ряд, хвалять свій дар,
Клюють з чужого саду плоди на вітті.
Ти не хвались, не каркай, а співай!...
Будуй свій рай життя, як мала пташка !.
Як сильний вітер, сад ти не ламай...
Іди до світла, коли тобі важко.
Прости, Прощай! Хай в тобі живе Бог!...
Не накликай чорні хмари у свій рай.
Живи за себе, на землі за двох...
Іди щасливий по світу і співай !.
--------------------------------------
Підіймайся вище, вище, вище!
На планету щасливих людей.
Вдихни у груди повітря глибше!,
Приймай причастя з квітів лілей!.
Підіймайся вище, вище, вище !
Пізнай Всесвіт зоряні світи.
Не лякайся, коли вітер свище!...
Будуй свій рай - райдужні мости!
Підіймайся вище, вище, вище!
В небо до сонечка до зірок.
А від вогню стелиться димище...
А ти -у життя, роби твердий крок.
Підіймайся вище, вище, вище!
Але в пастку звіру не впади.
А під тобою безодня - днище,
А ти берег життя віднайди!
Підіймайся вище, вище, вище!,
Як паросток з під снігу зростай!
Памятай до Бога все ж ближче!...
Тож на землі храм любові шукай!.
Підіймайся вище, вище, вище!
У польоті, як сокіл літай!
Послухай , як земля важко дише!
Тож її як матір захищай!
Підіймайся вище, вище, вище!
Не забудь, з якого ти роду !
Прийде час і всі скарби залишеш
Тож пий з свого джерела воду.
Підіймайся вище вище вище!
Духовно розвивайся зростай!
І зроби до ближнього крок ближче
Сонцем весни його зігрівай!
Підіймайся вище, вище, вище!,
Щоб відчути ковток свободи.
Хай душа історію напише!...
Біль, страждання свого народу.
ID:
1034469
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.03.2025 03:31:11
© дата внесення змiн: 02.03.2025 18:44:46
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
А життя, всього коротка мить,-
