Моє серце малює картину,
То угору мазок, то униз.
Ще буває тривоги краплину,
Подарує мені мов сюрприз.
Такі різні бувають полотна,
Бо малює воно без кінця.
Хоче кисню, бо дуже голодне,
Чи сухого бажає винця.
Затріпоче ударів сто сорок,
Нові фарби лягли на мольберт…
Бісопрол, Адвокарт у вівторок,
Фіксували сердечний концерт.
Кожен раз, коли серденько творче,
Кольори на палітру кладе,
До лікарні я йду неохоче,
Щоб зробити йому ЕКГ.
Не біда, що так гучно працює,
Має поштовх до дії життя.
Головне, що картину малює
Амплітуда сердечна моя.
1.03.25р. Олександр Степан.
