А треба жити, просто жити!...
А від втоми ковтнути повітря.
Відпочити - сонцем світити,
І завжди йти до мети, до світла.
Перечекай грозу, дощ, зливу,
Ніколи не спіши, і не біжи.
Іди по цім світу щасливий,
Шануй себе, здоров'я бережи.
Віднайди час, трішки на себе...
Полюби себе , цей прекрасний світ.
Глянь у блакитньо - синє небо!,
Як птах на крилах злітає в політ.
Глянь, на красу божу з висоти!,
Як шумить ліс і дзвенить водограй.
Слухай трелі, і спів пташки ти -
Вдихай у життя - у квіти розмай.
Будуй гніздечко наче пташка,
Хай фортуна крокує з тобою!
Молись ,коли тобі є важко!...
Бог витре з очей сльози рукою.
Відпусти від себе байдужих,
Усіх тих, для кого ти є чужий.
У біді пізнаються, друже!...
Не тоді, коли є кінь вороний.
Не згубись в круговерті життя !...
Навчись, знову по новому жити.
Світу не до нас - своє буття...
Тож Тре, у руках свій рай творити.
А життя, всього коротка мить,-
А нам треба жити, просто жити.
Життя, як листя летить, летить...
Живи, щоб чашу життя допити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1034469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2025
автор: Чайківчанка