(ода паперу)
По цей день вірші пишу на папері олівцем з ластиком.
Смішно? Але зручно!
Час змінює пріоритети,
як вітер плин,
міняє і авторитети,
і їхній вплив.
Шліфує тихо, без напруги,
думки й смаки,
то ворог, з часом, стане другом –
то навпаки...
Отак і нині: замість Нього,
з недавніх пір
з'явився в мене вірний новий
дружок – Папір.
Полинуть в понадхмарні сфери
птахи-думки –
рука гаптує на Папері
дрібні рядки.
Його ніколи не дратує
мій жодний гріх!
Терпіння це мене рятує,
бо й сльози, й сміх,
і боротьбу в душі жорстоку,
як на війні,
дурниці вперті, зло, неспокій –
простить мені.
Із ним я в мріях мчу запально
аж до зірок,
то тру його, бува, безжально
аж до дірок,
зі злістю у вогонь пекельний
його жбурну,
то з відчаєм в душі смертельним
і рву, і мну...
Вже довела б ця зла наруга
всіх до плачу –
стерпіть таке буває й другу
не по-плечу,
а він же, не подавши виду,
усе прийме,
все зрозуміє... І не видасть
цей друг мене.
Не розбазікає, не судить,
не дорікне,
не ранить серце, не остудить,
не розітне...
А раненій літати важче...
З тих самих пір,
ти став духівником найближчим,
мій друг – Папір.
Прости і знай: не претендую
на "крутизну"...
Лиш від самотності псую я
цю білизну...
Я теж довіряю себе паперу: пишу ручкою, тому все схоже на записки божевільного - крім мене ніхто не розбере, але вже не на шпаргалках, як раніше - вони губляться. Гарний у Вас, Світлано, друг.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От саме тому, що це таки було схоже на записки божевільного, стала писати олівцем з ластиком. Раджу, Іринко! Дуже зручно. Витру непотрібне і виправляю.
Згодна, що він хороший друг у нас з Вами. Цікаво, крім нас, ще хтось пише на папері?
Дякую, що заходите!
