Дощик йде, намокла киця,
Мокрій їй чомусь не спиться,
Стала вправно працювати,
Язиком хутро лизати.
Залишилась голова,
Тут справжнісінька біда,
Не дістане язиком,
Помахала лиш хвостом.
До Шарка майнула в буду,
«Вік тобі служити буду,
Мокра в мене голова,
Може трапитись біда.
Оближи і обігрій»,
«Про це думати не смій,
Якщо хочеш обігрітись,
Тобі треба потрудитись.
Кусень сала принеси,
Біжи швидше і не спи»,
Загарчав, мов звір той лютий,
Ланцюгом він був прикутий.
По калюжі біжить киця,
Чи це правда, чи їй сниться?
Вскочила в халепу, так,
Цей Шарко якийсь хижак.
«Сало з’їм, хай йому грець,
Дружбі нашій тут кінець,
Примощуся на віконці,
Хутро висушу на сонці».
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/pro-tvarin/782-mokra-kitsya.html
Гарно! 
