Де ти осене самотня
Просить жовтих снів душа
Бо ти знаєш що за доля
На землі мені дана
І коли я лізу вгору
Обійняти рідний край
Терплю муки і тривогу
Що хоч в серці заридай
Небо синє покривало
В час вечірній розтягли
Сонце покотом упало
За смерекові ліси
Із далекої вершини
Я розгледів ті вогні
Довго плакав на хатини
Як ікони чарівні
Там підслухала ліщина
Цю журбу моїх думок
І на голову впустила
Жовтий як сльозу листок
