Гуляє вітер між деревами стаккато,
І рветься небо навпіл від туги.
Порозтікались голубінню так завзято
У світлі блискавок петрові батоги.
Блакитнооких кошиків сузір'я
Вмиваються в холодних потічках.
Зринаючи смарагдовим узгір'ям,
Шумлять патлаті хвилі у річках.
Пахтіє свіжістю липнева дощовиця,
Нанизує перлинки на гілля.
І сонця пляма чиста,жовтолиця
У сірій гущі блимає здаля.
Коромислом веселочки барвисті
Ввібрали в акварелі береги.
Й гойдаються в прозорому намисті
Усміхнені петрові батоги....
20.07.2013
Іриночко, Ваші вірші - то перли.За сім днів необхідного мовчання на сайті я не могла дочекатись коли Вам це напишу. З задоволенням та захопленням читаю. Прошу по можливості заглядати на мою сторінку і коментувати та критикувати мої віршовані спроби.
Мені дуже важлива Ваша думка.
Чудовий вірш, він мені ще з того року подобається, я ще тоді запитувала, чому не на Петра і Павла написали
Ірина Кохан відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую,Анно,за теплі слова і за те,що пам'ятаєте мої вірші! Це так приємно! Цей вірш був написаний ввечері,після того,як ми з чоловіком повернулися з рибалки. Там нас застав дощ,не просто дощ,а злива ....і коли вже збиралися додому(а збиралися довго,бо дорога розмокла.По вуха були у грязюці ),то в пам'яті добре закарбувалися ці краплинки синього неба,розсипані по траві. Після дощу вони(петрові батоги)стали ще яскравіші. Ось така історія в цього віршика!