Така страждальна наша Україна,
Перетерпівша море материнських і дівочих сліз.
Така ще молода, а вже немов руїна
Вона терпить і досі цих лихих катів.
Виборювали довго свою волю
Через роки всі наші прадіди й діди...
Не для того, щоб зараз свою волю,
Віддати просто так всім деспотам отим.
Омита ж воля та і кров'ю і журбою,
Сльозами вмита , але виборена все ж.
Невже тепер здамося ми без бою,
Невже кати заберуть наше все?!
Ні, не бувати цьому, не дозволим
Роздерти Україну на шматки.
Ми свою волю й свою власну долю
Оберігатимемо вірно і завжди.
Заради пам'яті у честь Небесной Сотні,
За сльози їх жінок і матерів
Захистимо ми честь і волю України
І збережемо цілісність її.