...з минулого, вже
опублікованого...
За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
Прости мені за ті роки і версти,
що так бездарно мимо пропливли
й посіяли слова – сухі і черстві –
і вчинки: то незграбні, то малі.
Прости за те, що був я неуважний
й за бігом пражнім
не відчув версти,
де до мети
було не більше сажня –
«Прости, романтик мій, мене, прости!»*
...За всі гріхи перед тобою каюсь,
у Бога відпустити їх молю,
бо я без тебе не живу, а маюсь,
бо я тебе до одуру люблю.
В цей день святий я наряджусь в обнову
й прийду у світ спокутувати гріх,
щоб відродить твоє кохання знову,
щоб розстелить... моє круг ніг твоїх.
...Ти, мов ікона у святому храмі,
очистиш душу. А вона – нас двох...
Мої гріхи – що тіні поміж нами,
і хай простить їх милостивий Бог.
13.06.14
______________
*Див.:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410811
Кажучи правду, не заходила на вашу сторінку. Сьогодні вперше прочитала поезію "Каюсь". Відчуття - неймовірне! Я прочитала знову спочатку, переглянула знову де-які куплети, а потім... вдихнула повітря і повернулася до себе.
Олекса, пишіть! Скажу відверто - ви цього варті!
Хай мрії ваші ляжуть на папері, а читачі закохуються в поезію!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Емоціїність цього вірша просто зашкалює. Вірність і відданість на вискому рівні, хоча по-другому у люблячого серця не буває. Особливо зачепили ось ці слова:
"Бо я без тебе не живу, а маюсь,
Бо я тебе до одуру люблю." - це любов вищого гатунку
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00