Як абзац Голубиної книги,
Кінчивсь синіх лісів передрім.
Перелогий, розкотистий грім
Народився від тріскання криги.
Пролунали громи льодові,
А за ними проснуться й небесні.
І в ріці, як в убогій вдові,
Світла радість квітнева воскресне.
Тільки б грім піднебесний збудити –
Затягнувся його передрім;
І холодну крижину розбити б,
Що засіла у серці твоїм.
Оглядаю безмірний огром я,
Жду розкриження серця – чудес.
Грім льодів –це пролог.
Передгром'я
Справжніх тих, що полинуть з небес.
