Тричі шепочеш його ім"я. І мариш ним перед сном.
Закриваєш очі. Молиш/віриш, щоб він був поруч.
Він натхнення тобі. Він спокуса тобі... і ніхто,
І ніхто не врятує. Й ніхто тобі більше не поміч.
Тричі клянеш її ім"я — бо змушена знову іти
Від нього. До дому. Там сум і нічого немає.
Тобі все болить. А ще більше ти можеш знести?
Чи ти будеш живою, коли він тебе доламає?
Тричі бажаєш забути. Бажаєш знайти і втекти.
Його ймення вплелося у тебе і просить притулку.
Ти собі самота. А та жінка з ним знову спить.
Він кохання тобі. І немає тобі порятунку...
