́́Хех, хлопець, на що ти сподіваєшся,
Втрапляючи вже друге на гачок?
Дарма, дарма ти знову ображаєшся.
Ти всього-на-всього ще тліючий «бичок».
Можливо, треба було йти подалі,
Тихо на вушко прошепотівши "Стоп",
Забути про кохання в ідеалі. . .
Але Вона як Ной в душевний мій потоп.
Позбутись каменю з душі так тяжко
Не звівши з глузду декілька голів
Та буду я, підзатягнувши пряжку,
Той камінь далі перти, як Сізіф.
