Сьогодні день почався якось дивно.
Прокинувся десь під обід і думаю про диво.
Задумався іще над всім життям
І як я Новий рік справляв колись малям.
Як вірив в Миколайка і не спав всю нічку!
Я вірив в диво і воно у мене завжди було щире!
Чекав на сніг, як на велике свято,
І лиш притрусить землю трішки, я іду гуляти!
І завжди дома мене було не застати,
Я санки в руки і аж вечором приходив вже до хати .
Або із друзями на річку біг хокей пограти.
І навіть вже опівночі ніхто й не думав спати!
Вже час минав, ішли роки,
Ми не забули про дитячі ще часи.
Лиш випав сніг, усі на гірку
І весело нам було, море сміху!
А ще узимку я любив Різдво!
Малечею ходив колядувати у село,
А як підріс, уже і молодь,
Ходили разом аж до ранку, було «кльово»!
І що найкраще був мороз, і було море снігу,
І настрій був, і наміри також в нас щирі!
Колядка наша линула з хати до хати,
Ми дарували щастя людям і побажали гаразди у хату!
А наша молодь, що лиш підростає,
І кожний з них комп’ютер має.
Не попадали ще в таку чарівну казку!
Бо інтернет у дома манить й манить!
І їх дитинство все ж пройде дарма
Не буде що й згадати – дітям й внукам розкати!
Не то, не то вже – світ змінився!
І снігу вже не має взимку – дивно…
А так все хочеться вернути
Хоч снігу на свята – й про біди всі забути!
Бо пух цей – білий, білий,
Принесе щастя й злагоду у дім твій!
Тож вір у чудо і воно настане,
І снігу білого буде навалом!
І казка ця буде – повір!
Ти тільки мрій, ти тільки мрій!
