твій голос.
твій голос тепер мені сниться.
від нього потрібно ховатися так,
як від сонця ховають зіниці.
твій голос.
твій голос мене убиває
ламає/ судомить/ шмагає/ зжерає
твій голос.
а скільки ж у ньому прозріння!
твій голос -- моє божевілля
і я віддала би усе, щоб щодня
сходити з розуму (бо ж то фігня).
нащо той розум, коли мені ти
на вухо шепочеш пестливі листи.
нащо той розум, коли у мені
стерлося все : люди/спогади/дні
лиш залишилась одна чортівня
голос твій. параноя моя.
твій голос.
останнє, що чую. перше, що чую,
коли прокидаюсь/ вдягаюсь/мандрую,
коли розмовляю з якимись придурками,
коли понеділки мішаю з вівторками
в кінці кінців зиму із літом мішаю
і чую тебе, коли засинаю.
і чую тебе навіть посеред тиші
і чую тебе в ненаписаних віршах
і чую тебе у простих незнайомцях
і навіть в давно забутих коханцях
твій голос звісно ж мене убиває.
але чи без нього жила б я?
