Налий мені бокал свободи
І в руки шаблю, Україно
Поки вона ще не забродить
Поцілуй міцно свою дитину.
І поверни мене в часи
Коли мої предки бились
Й молилися до Бога «Спаси»,
Та не себе, а тих що разом ходили.
Покинь браві вечори
Змахни міцною ти рукою
Такі заповіти колись були
І обвивалися вони кров’ю.
Сліпі, сліпі, просто незрячі
Та вільні у душі своїй
Може й не зустрінемо удачу
Та гірше від цього буде їй.
Один крок вперед, без зупинки
Без повернення назад
Така козацька є години
Але нажаль, не наш це час.
