Цегла у стін залишила життя,
Колишнє місто для жуків і тварин,
Вже старі квіти за чагарниками,
Посохли без сонця і води.
Вулиці, стіни, підвали і тихі двори,
Спочинуть у тиші не знатимуть нас,
Їм легше зустріти так старість і смерть,
В без людяній критиці, на самоті.
Вдивись, це видніють шматки від асфальту,
Ще видно де їздили автомобілі,
Відрізане щастя десятками літ,
Засипане трохи землею.
Забуте, байдужість мабуть це нормально,
В очах трохи смутку, але більше слів,
Зруйновані вікна сумують, чекають,
Настало майбутнє з газет і книжок.
Тихо, тихо, спинився годинник,
Почуй своє серце подалі від дому,
І дім десь далеко, а це незнайоме,
Сумна, але правда, безлюддя і все.
На сходах в будинок спинилася пляма,
Тіні особи, що просто прийшла,
Подивитись, згадати, відчути, й дізнатись,
Куди подівалось колишнє життя.
ID:
472533
Рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата надходження: 14.01.2014 19:34:44
© дата внесення змiн: 14.01.2014 19:34:44
автор: Анатолій Сергійович Вихров
Вкажіть причину вашої скарги
|
