Визирни в вікно в минулий день,
Свого життя і зрозумій,
Прозоре скло це не бар’єр,
Але так складно пригнути в низ.
Так складно зрозуміти себе,
В хвилини божевілля і дурні,
І складно віднайти у собі сил,
Залишити за спинами листи.
Спати, від п’яного сну,
Не насняться ніколи кошмари,
У теплому ліжку, у білій тканині,
У старім будинку, в знайомій квартирі.
Обличчям до стін, руками до тіла,
Ти не знайшла того, що хотіла,
Сьогоднішня ніч, рахує години,
За вікнами гаснуть вогні, і вітрини.
Рахуєш секунди, на вікнах картини,
Нагадують щось знайоме людині,
І бачиш обличчя, чуже і як рідне,
Але прокидатися трохи запізно.
