Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Віктор Гала: Едельвейс - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ninel`, 23.01.2014 - 15:00
така болюча тема...вічна!!! такий смуток звичайно в душі...а вірш прекрасний!http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/2/73/254/73254831_07_Krokusuy.jpg Борода, 07.01.2014 - 10:11
Суворі реалії нашого совдепівського минулого - юнаків переодягали у однострій окупантів і відправляли відстоювати химерний імідж імперії зла....Гарний вірш, болючий привіт, 06.01.2014 - 21:40
АФГАНСЬКА БАЛАДАЧуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко, Я до твого серця кладку прокладу. На обрії гори зорю зустрічають, Над ними лиш простір небесний і час. Вони, як вартові, усіх захищають, І нас від душманів, і духів від нас. Лиш перше проміння пестливо торкнеться Цієї, забутої Богом землі, Як з серця у небо із тугою рветься Мотив, котрий з дому несуть журавлі. Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко, Я до твого серця кладку прокладу. «В Кабул супроводити автоколону. Вертушок не буде, - зітхає комбат, - Тому, не жалійте, солдати, патронів, Тому беріть більше з собою гранат». «Двадцятий, двадцятий, потрібна підмога. Набої не того калібру дали!» Остання граната і згадка про Бога, І пісню останню вітри понесли. Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко, Я до твого серця кладку прокладу. Останнії залпи в параді останнім, Закована юність у цинк домовин. Додому вертається в «чорнім тюльпані» Розстріляне щастя, загублений син. В небесному храмі скорботно палає Засвічений Богом далекий стожар. А вітер мелодію тужну зриває З ридаючих струн овдовілих гітар. Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко, Я до твого серця кладку прокладу. 04. 2006. Віталій Приймаченко. Дякую за чудовий вірш.Зачепило, тому вирішив поділитися своїм. |
|
|