Над містом величезні труби,
Заходить сонце, житлові споруди,
Вбирають в себе вечір літа,
Туман повсюди, мало світла.
На горизонті обриси будинків,
Багатоповерхових,
Все ж таких, як на твоєму фотознімку.
Залишених у спадок кільком людям,
Як свідки тих часів,
І потонулих суден,
Що сплять на дні цієї річки, під водою,
Ще сотні років будуть вкриті глибиною.
Роки в перед, величні, старі замки,
Перебудовані в роки правління ставки,
На промислові фабрики й заводи,
Незацікавлені в архітектурній моді.
Висять над містом громіздкі недобудови,
Стоять як монументи при житті своїх часів,
А хтось слідкує просто, як заходить сонце,
І свої враження вкладає в кілька слів.