Я так люблю твої очі
І посмішку твою люблю
Я б взяла її із собою
Туди, куди зараз лечу
До тебе я стала байдужа
Хоч ти був колись не чужий
Душа просто стала вже дужа,
Змирилась, що ти вже не мій
Від тебе лиш в снах залишився
Той погляд такий неземний
Від десь поміж світу згубився,
Але коли сниться - він мій
Колись це була насолода
І бачила часто ті очі
І посмішку ту, що любила
Та час повертати не хочу
Мені ти уже не потрібен
Мов чай із молочним домішком
Прошу, залиши лиш зі мною
Твій погляд і ще твою посмішку.
