|
Прокинулася я о сьомій, як завжди та зрозуміла, що він прокидається набагато раніше. В той час, коли я продираючи очі намагалася потрапити до ванної, він вже, мабуть, допивав свою каву.
- Так, я пойду, у меня еще есть дела перед парой, ты кушай, пей кофе, чай. Запасные ключи я положил на тумбочке в прихожей, ими и закроешь дверь.
Я навіть нічого толком не встигла йому відповісти, так мугикнула щось на згоду.
Перший ранок з коханим виявився трохи інакшим, ніж я мріяла. «Ну нічого» - вирішила я, - «я не залишу тобі вибору, тепер ти від мене не відвертишся».
Його ранній відхід на роботу дав змогу трохи вивчити його житло.
- Де ти сьогодні ночувала? – запитала мене моя краща подруга, коли я все ж таки з’явилася на другій парі, все ж таки не прогулювати пару коханого чоловіка, у якого провела останню ніч.
- А що?
- Ну помітно трохи, що ти не відповідала на дзвінки, а батьки по домашньому т елефону відповіли, що ти пішла з дому. Так де?
- У нього. – Не соромлячись відповіла я, показуючи на Івана. Так, у думках я давно вже називала його без цього нудного по-батькові. – Ти права, - відповідаючи на запитання, яке їй не задавали, продовжила, - жаль, айфону, я його з моста кинула, мені було нікуди його дівати. Якби він побачив, виставив би за двері.
- Ти збожеволіла.
- Я не заперечую.
Після пари я вирішила показово віддати Івану ключі, і лиш потім доїхала своєю дурною молодою головою, що цим я зовсім закрию собі двері його оселі. Навпаки, я вирішила повернутися туди увечері, як до себе додому.
- Ти слушала сегодня мою лекцию? – чомусь запитав він, наливаючи мені чаю на кухні.
- Конечно.
- Врешь. Не ври мне никогда. Это единственное, что я тебя прошу.
Мене дуже здивувало таке прохання, я півночі не могла заснути, намагаючись зрозуміти, до чого все те.
Пройшло два дні, а він все не заводив тему мого від’їзду. Я молила Бога, щоб так і не почав.
***
Через тиждень він спитав, чи є у мене хлопець. Я зраділа, здалось він поряд, йому цікаве моє особисте життя.
Ні. Не цікаве. Він питав просто тому, що я сиділа цілими вечорами «вдома». У нього вдома, і здавалось заважала йому творити своє особисте життя.
Стало сумно. Він хотів мене здихатися.
***
Через місяць мені здалося, що у нього більше немає наміру мене здихатися. Йому просто стало зручно жити зі мною, я намагалася угодити йому у всьому. Я готувала, прала, прасувала, та мені здавалось, що я все роблю не так, не така жінка йому була потрібна. Та потім я зрозуміла, що у цій фразі я помилилась не у словах «не така», а у слові «жінка».
Однієї ночі я чекала, та його не було. Він завжди попереджав. Та тут о першій десь я почула як двері відчинились. Я вже хотіла бігти його зустрічати, коли почула, що він не один.
Я заспокоїлась, коли почула чоловічий голос. Та це була моя помилка. Моєму хвилюванню не було краю, коли я зрозуміла, що вони цілуються.
Перед моїми очами майже все життя промайнуло, ну той період, що пройшов у нього так точно. І тут я зрозуміла, чому він так мене відштовхував.
Мій коханий і обожнюваний виявився голубим.
В голові промайнуло «Я закохана у небо. Він такий же голубий». Я тепер зрозуміла, що не дарма я кликала його у своїх думках «небом». Він і був небом.
Я злилася, я кусала свої пальці. Я пішла до кухні і відкрила пляшку його найдорогшого віскі. Я випила залпом майже три по сто. І миттєво вже ж повернула у раковину.
Я шукала способу помститися. Я хотіла піти. Я хотіла все покинути. Та за вікном була зима і мені не хотілося їхати до батьків уночі.
Я шукала способу поставити все на місця у голові. Та все було навпаки. Як такий вишуканий і бездоганний чоловік міг виявитися голубим? Від того мабуть і була його бездоганність.
Найстрашнішим було те, що в мені нуртувала не огида. В мені кипіли ревнощі.
Я продовжувала його кохати. Навіть голубого.
ID:
461129
Рубрика: Проза
дата надходження: 17.11.2013 19:21:20
© дата внесення змiн: 17.11.2013 19:21:20
автор: Біллі Джин
Вкажіть причину вашої скарги
|
