Я напишу тобі листа
без розділових і питальних знаків.
Ти знаєш, я уже не та
у площині тих же галактик.
Я знаю, що мине журба,
що після зим буває літо.
Чи ти не чув цього хіба,
чи твоє серце ще зігріте?
Питання – зайва звичка вже,
вони тебе не повертають.
Для чого нам оці кліше,
які нікого не єднають?
Ти ще живий, твоя любов
когось теплом своїм закута.
Моя душа надовго знов
на сто замків міцних замкнута.
Я не писатиму листа.
Не орфографія між нами.
Ти знаєш, я ще досі та,
що покохала не словами.