Не дивись на мене... Моє серце так б’ється, дрижить;
Твої очі в мені розпаляють незгасні вогні,
Глянеш ти на мене – і без тебе не хочеться жить.
А з тобою не можу – з тобою не можу я, ні!
Не дивись! Твої очі ясніють, як небо удень,
Наче зорі у небі – так ясно, так м’яко блищать;
Погляд мій тоне в них, як у тій, у морській глибині...
Вже не хочу дивитись – й не можу очей відірвать.
Не дивись! Бо як дивишся – хочеться палко мені
Моє зблідле лице до грудей до твоїх притулить
І дивитись у очі весь вік наяву і вві сні...
Я не хочу... Не можу, не можу тебе не любить!
Канстанцыя Буйло
Не глядзі
Не глядзі на мяне... Маё сэрца так б'ецца, дрыжыць;
Твае вочы ўва мне запаляюць нязгасны агонь,
Ты глядзіш на мяне - без цябе мне не хочацца жыць.
А з табой не магу - не магу жыць ніколі з табой!
Не глядзі! Твае вочы яснеюць, як неба удзень,
Як бы зоркі у небе - так ясна, так мякка блішчаць;
Мой пагляд у іх тоне, бы ў той, у марской, глыбіні...
Не хачу ўжо глядзець, а вачэй не магу адарваць.
Не глядзі! Ты глядзіш, а тады так хацелася б мне
Пабляднелы мой твар да грудзей да тваіх прытуліць
І глядзець ў твае вочы ўвесь век і наяве, і ў сне...
Не хачу... А цябе не магу, не магу не любіць!
