Я можу все! Я легка, вільна!
А люди скажуть: "Божевільна!
Не з того світу і не з цього.
У божевільню їй дорога!"
Душу приб'ють вагою тіла,
щоб більше в небо не злетіла.
Погасять блиск і німб зламають,
скують, пригноблять, в льох сховають
від сонця блиску та свободи,
щоби притримуватись моди,
щоб бути "як усі" такими -
безликими і неживими,
щоб вміти вижити ... і вмерти,
щоб дух свободи в собі стерти,
щоб придушити почуття,
а потім ... втратити життя.
І помираючи сказати:
"Я не зуміла світ пізнати!"
Ви всі живете "так як треба",
та не злетіти вам у небо.
Ви розівчилися літати.
Свою вам душу не підняти
з болота правил і умов.
Чи злетите колись ви знов?
Чи хтось зуміє відродити
уміння мріяти й любити?
Ні! Ви безликі, ви сліпці!
А більшість скаже: "Молодці!
Зуміли серце заглушити -
зуміють все в житті зробити!"
І смішно з вас. Ви жалюгідні -
тіла богів душею бідні.
Я можу все! Я легка, вільна!
А люди скажуть "Божевільна!"...
