Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Ще половинка літа… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олекса Удайко, 14.07.2013 - 17:10
ЛебедІ ви, лебедІ -Це тому, що молоді... Будуть в вас ще лебедята - Гарних віршиків дитята... То Вас не доженеш Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Олексо, дякую за такий чудовий комент з нотками гумору! Це не Вам треба наздоганяти нас, а нам варто рівнятися на Вас!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда! Дякую Вам щиро за приємний візит!
Надія Гуржій, 14.07.2013 - 17:08
Як мені гарно після ваших віршів Цікаво чи є у вас власна збірочка придбала б її з великим задоволенням.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам щиро, люба пані Надю, за такі теплі слова! Так, у мене була збірочка "Та жінка, що навпроти у вікні...", але тираж вже закінчився. У планах наступна. Маю надію, що до кінця цього року зможу видати.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, Друже! Приємно, що заходите почитати і так щиро підтримуєте мене!
Крилата (Любов Пікас), 14.07.2013 - 16:29
Красиво дуже! Але проблиски суму! Які там пів життя?!!! Це тільки початок. - початок чудового, веселого щасливого.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Любо, за такі позитивні піднесені слова! Так, не варто сумувати, адже ще тільки половинка літа і дасть Бог, попереду буде ще вдосталь яскравих погожих днів! Хоча проблиски осені вже час від часу проникають крізь прозору вуаль літа. Та головне, щоб літо було на душі! Рада Вам!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лілечко! Рада Вам!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Андрію! Трохи посумувала над швидкоплинністю часу...Здається, що ще вдосталь життя попереду, та коли згадаєш, як швидко проминають літа, сумно стає, охоплює відчуття безповоротності...
|
|
|