Кохались ніжно руки у барвінку
І запах квітів залишався на вустах
Впадали рози жовті на життєсторінку
В прийдешнє, що пролунає спогадом на пелюстках
Зустрівшись тяжко з світом, полюбили ніжно
Красу світанку, сяйво заходу ночей
Весна для нас, пройшовши тілом сніжно
Вражала теплотою ніжності очей
Та десь гриміла блискавка у небі
Страшенний повінь підіймався в лоні
То все, швидкий кінець життю-новелі
Коханню лиш підвладний спокій...
Чудово....
