Я відчуваю твою душу,
Де лиш вона насправді й не була,
І знаю справді, що покорити її мушу,
Які б для цього не довелось творить дива.
Ти ,немов ангел, що спустившись на землю,
Надає радості мені сповна,
Можливо ,тобі набридло бути на небі,
Бо всі закохані там в тебе, вже здавна.
І прагну дотику, твоєї я руки,
Але вона , віддаляється від мене завжди,
Тому усі мої бажання, знищують думки.
Все зрозуміло, що не судилося мені,
Віддати половину серця свого-тобі,
Бо це лишень найпотаємніші мрії,
Які поставив з малку,у душі, я цілі.
