Кулькова ручка, аркуш паперу
Холодна кава і сигаретний димок,
слова лягають у свою манеру
з голови вилітають у сотні думок.
Аркуш як губка, як вірний слухач
Мовчання його цінно порадить,
І друг, і мовчазний наглядач,
І накричить, і по голівці погладить.
Він друг, психолог, і навіть коханка…
Солодкий як мед, і отруйний як ртуть,
Він не примус, і навіть не забаганка
Він душа, серце, і суть!
ПОЕЗІЯ сама по собі здатна відкривати поету свої незвідані грані, ДОСИТЬ ТІЛЬКИ ТОРКНУТИСЯ чуттєвої струни у її серці .і в цьому наша проблема - не всім це вдається .А тобі , здається , - ТАК .
oleg lytvin відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вдячний Вам за такий багатозначний коментар, щиро радий що читаєте мене
