Минають роки і століття,
Вмирають президенти й королі,
Та в будь-яке тисячоліття
На грішній нашій матінці-Землі
Живуть створіння чудодійні,
Що здатні на такі дива,
Коли лякаєшся своєї тіні
І обертом коли йде голова.
Без них і світ не був би світом,
І не росли б дерева й квіти,
Земля би враз зійшла з орбіти,
Без них би не родились діти,
Без них не було би кохання,
Обіймів ніжних і страждання,
Розлук, тривог і хвилювання,
Невдач і зради, і прощання.
Без них не було б в світі воєн,
Не було б лицарства і слави,
Дуелів, шпаг, де б’ються двоє,
Повні рішучості й відваги.
Вони, без сумніву, красиві –
Ніхто не сміє заперечить.
Змінити щось ми тут не в силі –
Венера цього не потерпить.
Ця істина є аксіома.
Тут їхні чари нас дістали:
Чи на роботі, а чи вдома
Із-за краси проблеми мали.
На всіх просторах й континентах,
(Я повністю погоджусь з вами)
Що у важливих всіх моментах
Без них не було би реклами.
Ми в праці досягаємо вершин,
До поту сьомого аж тягнем свій аршин,
Бо наші «рибки» й «кошенята»
Так полюбляють грошенята,
На свята й будні – ніжне слово,
До чого ми завжди готові
Й попавши в гіменеєві тенети,
Ми всі тепер в душі поети.
У них є орган дуже гострий,
Який ніколи не хворіє,
Знайомий дітям і дорослим,
Він каже все і червоніє.
Про їхню магнетичну силу
Написані томи, картини, фільми.
Мені, звичайно, не під силу
Про все в них славне розповісти…
Не буду я терпінням зловживати,
Коли будете ці рядки читати.
Можливо, дещо сумнів маю,
Та на завершення спитаю:
А тепер, ви, мій читачу,
Знаю вашу добру вдачу,
Скажіть щиро, без прикрас:
Що можем ми, чоловіки,
Коли б не поряд нас жінки ?
27.02.2007р. Монтадо (Португалія).
ID:
405391
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 02.03.2013 00:43:51
© дата внесення змiн: 02.03.2013 00:43:51
автор: Сетубальський
Вкажіть причину вашої скарги
|
