Якось дивно - мені ти і щастя і жалі,
Ти до болю важка і солодкая ніша.
Я з тобою кохаюсь і б"юсь на кинжалах.
Та у сни так непрохано стукає інший...
Прокидаюсь в обіймах твоїх так ласкаво,
Сперечаюсь в дрібницях, прощаю найгірше.
Засолоджу цілунком твоїм гірку каву,
Та мені все продовжує снитися інший...
Лиш у твоїх очах я читаю сузір"я,
Лиш тобі присвятила пісні всі і вірші,
Лиш тобі це пошматане серце довірю,
Та у сни крадькома прокрадається інший...
Я бажаю втекти лиш з тобою від світу,
І навчитись літати й кохати палкіше.
В хуртовинах тривог твою Душу зігріти!
Та чому мені, знову, наснився той, інший...
Я тебе ніжним дотиком приворожила,
Знала - буду твоя лиш зустрілися очі...
Тоді чим таку муку собі заслужила?!!
Я не хочу щоб снився мені!!!! Я не хочу...
Я до ніг тобі кинула гордість і волю,
Весь мій Всесвіт казок і реалій буденних,
Рушничком вишиваним стелила нам Долю,
І приходить у снах мені він надаремно.
Я не здамся в полон до примарних іллюзій!
В моїм серцi немає для тіней вже місця,
Я кохаю тебе та заснути боюся...
Бо напевне вже звикла що він мені сниться...
