Ти увірвалася в життя моє, неначе смерч,
Ввійшла в кімнату з криками і матом!
Дививсь на тебе я, неначебто на смерть,
Як на жорстокого бандита з автоматом.
Тоді й на хвильку уявити я не міг,
Що отаке дівча: без сорому, нахабне,
За кілька днів мене вкладе до своїх ніг,
Так швидко стане рідне і кохане...
Та правду кажуть:"Перше враження невірне!",
Ти зовсім інша, ніж мені тоді здалось!
Така приємна, дуже мила й неймовірна,
І закохався знов я - так вже в мене повелось...
Та я для тебе був не більш, ніж друг,
Лиш тільки допомога невідкладна.
А я все мріяв, як торкаюсь твоїх губ,
Щоранку як казатиму тобі "кохана"...
Та дивлячись на тебе розумію,
Що не підходжу я ніяк тобі.
Що ощасливити тебе я не зумію,
Лиш другом можу бути тобі в цім житті...
Якось в шумній компанії в кімнаті
Серед розмови про навчання і життя,
Із вуст твоїх мені вдалося розпізнати
Цікаву фразу, що мовляв найкращий я...
Я знав, що все це сказано на сміх,
І навіть мною вже серйозно не сприймалось.
Та все ж, це пролунало з вуст твоїх
І в пам*яті моїй навік заклалось...
Та час пройшов, і все змінилось кардинально!
Ні, ти приходиш, та до тебе вже не тягне більш.
В холодній осені все зникло швидко і банально,
Й про почуття минулі вже нагадує лиш вірш...
Ти увірвалася в життя моє, неначе смерч,
Ввійшла в кімнату з криками і матом!
Дививсь на тебе я, неначебто на смерть,
Як на жорстокого бандита з автоматом.
Тоді й на хвильку уявити я не міг,
Що отаке дівча: без сорому, нахабне,
За кілька днів мене вкладе до своїх ніг,
Так швидко стане рідне і кохане...
Та правду кажуть:"Перше враження невірне!",
Ти зовсім інша, ніж мені тоді здалось!
Така приємна, дуже мила й неймовірна,
І закохався знов я - так вже в мене повелось...
Та я для тебе був не більш, ніж друг,
Лиш тільки допомога невідкладна.
А я все мріяв, як торкаюсь твоїх губ,
Щоранку як казатиму тобі "кохана"...
Та дивлячись на тебе розумію,
Що не підходжу я ніяк тобі.
Що ощасливити тебе я не зумію,
Лиш другом можу бути тобі в цім житті...
Якось в шумній компанії в кімнаті
Серед розмови про навчання і життя,
Із вуст твоїх мені вдалося розпізнати
Цікаву фразу, що мовляв найкращий я...
Я знав, що все це сказано на сміх,
І навіть мною вже серйозно не сприймалось.
Та все ж, це пролунало з вуст твоїх
І в пам*яті моїй навік заклалось...
Та час пройшов, і все змінилось кардинально!
Ні, ти приходиш, та до тебе вже не тягне більш.
В холодній осені все зникло швидко і банально,
Й про почуття минулі вже нагадує лиш вірш...
ID:
390409
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 07.01.2013 00:01:33
© дата внесення змiн: 07.01.2013 00:01:33
автор: Олександр Озерський
Вкажіть причину вашої скарги
|
