Вихор холодного повітря істерично грюкав у байдужі, практично змерзлі обличчя вікон. Його розлючений погляд впивався у тіні, що миготіли за фіранками теплих квартир. Холод, мороз продиралися до його пальців, заважаючи якомого краще закутатися у довжелезний коричневий шарф. Здавалося, що у таку погоду ніхто не відкриватиме вікон, аби впустити нежданого гостя. Але ж ні…Знайшлася одна божевільна людина, яка розімкнула стиснуті вуста зимових вікон. Шоковані, налякані фіранки затріпотіли у його шалених обіймах, руки Вітру намагалися виштовхнути їх якомога швидше, аби встигнути, доки не замкнулося рятівне вікно. І ось він тут… Тиха, затишна оселя, десь за стіною, у сусідній кімнаті лунали звуки мелодії, яка заколисувала змерзлу душу. Обережно, крок за кроком він проходив коридором, долаючи дистанцію, що віддаляла його від мелодії. Здавалося, що ось він, той омріяний затишок, навмисне приготована чашка чаю, у полоні якої стомлена меліса поринала у сон на руках ніжної м’яти. Все…. Тут має бути спокій та гармонія. Без зайвих слів, думок, депресій чиєїсь душі та одвічних питань, чому саме так все відбувається у житті. За його спиною тріпотіли нажахані зимовою гостинністю фіранки, чіпляючись благальним поглядом за його плечі.
- Дивно.. Чай досі гарячий, музика звучить, так ніби хтось щойно включив радіо, ненадовго вийшовши за двері. Книга чекає на свого читача, закладка розділяє сторінки, на столі розкришені листки паперу, помережаного дрібним почерком. Картина ідеального холерика, який раптом вирішив втекти в обійми парку, покинувши все у цьому хаосі. Але ж хто це? ,- думки вітру поволі зігрівалися, закутуючи тіло у теплоту кімнати. Чиїсь думки слідували за ним, ступаючи його ж кроками, боячись втратити такого неочікувано-бажаного гостя.
Вітер-гість збирав залишки тепла, спогадів та власних здогадок, що розпорошувалися по всій кімнаті. Тонкі пальці торкнулися листків, що вкривали стіл своїми блідими обличчями. Цікавість роздирала душу, однак почуття вихованості намагалося диктувати свої правила, тим самим стримуючи пориви гостя поринути у світ чужих, незнайомих емоцій. “Що ж там на тих листках?? Чия це історія та чи маю я право вриватися у спокій цих листків?! Але ж ніхто не знатиме, що мій погляд був тут, що пальці огортали кожну написану літеру!! Хто розкаже??? Ті змерзлі фіранки, які цокаючи зубами, відігрівають свої долоні на батареї? Їм зараз не до мене!! Спробую….”
“Вона…. Тиха, самотня, подекуди дивакувата…. Втомлена”…. Гм!! Важко розібрати!!! що ж це таке?? “Втомлена думками….. Душевною комою…. Тихим божевіллям…. Її душа прагне звільнитися від думок, віднайти те місце, де зможе бути щасливою…. Вона шукає самотності, в той час, коли Він чекає на її погляд. Вона сказала, що хоче зустрітися з власною самотністю, Він чекав на зустріч з її поглядом…. Тонкі уста мовчали… Здавалося, що слова застигли на самому краєчку, обережний подих поволі підштовхував їх у спину, аби вони зважилися зробити вирішальний крок.
Він…. “Хто ж це такий?? Імена??? Невже всі розучилися писати власні імена?? Чи то така собі гра з уявою?? Вгадайте, хто може ховатися за тими словами…. Одержима писаниною дівчина з дивакуватою душею?….. Це має бути неодмінно дівчина!!! Дрібний, акуратний почерк, округлі букви, хаотичні виправлення… У неї гарні довгі пальці, які творять нову історію на чистому папері”. “Він…. Душа в режимі очікування власного щастя, яке дихає за кілометри від нього. Кожен ранок Він чує її голос, дзвінкий, який розливається потоками у душі, лишаючи затишні слова та радість…. Шукає її погляд, прагне відчути дотик руки…. Каже, що не може уявити життя без неї, її голосу, очей…. Він живе очікуванням….”
- Очікуванням чого?!! Чуєте? Що ж Він чекає?? Треба боротися за своє щастя!! Воно має бути виборене стійкістю, вірою та почуттями!! Агов!! Не знаю твого імені, але почуй мене!!! Закричи!! Трощи все навколо, однак не опускай руки!!! Вона чекає на тебе!!! Дай їй можливість відчути, що твої очі поглинають кожен її погляд!!!.
“Вони проживають власні життя на такій відстані, однак серця живуть в унісон. Кожного ранку погляди звертаються до вікон, за якими світанок малює новий день, чекають, коли скажуть один одному “Привіт”!!! Робіть щось з власними життями!!! Не марнуйте його на обережність та страх !!!!.”
Десь за плечима скрипнули двері, обережні кроки занурювалися у теплу ауру кімнати. Сполоханий неочікуваною появою мешканця оселі, Вітер схопив декілька листків зі столу, стрибаючи у розхристане вікно. Холод, сніг закружляли кімнатою, впиваючись крижаними руками у тіло кімнати. Крок… Другий… Гарні довгі пальці наблизилися до клаптика паперу, що лежав осторонь решти.
“Зробіть той крок!! Поєднайте свої душі…..”
ID:
387491
Рубрика: Проза
дата надходження: 24.12.2012 22:39:27
© дата внесення змiн: 25.12.2012 17:22:06
автор: філософ
Вкажіть причину вашої скарги
|
Поєднання казки, притчі, глибоких ліричних та життєвих роздумів... Браво! Віриться в найкраще! Нехай так і буде! З наступаючими святами! 
)так приємно побачити Ваш відгук 
чесно кажучи, трохи скучила за Вами
Я також вітаю з наступаючими святами 
, моя скрома персона такого не заслуговує....дякую, що прочитали
