Зима надворі - сніжна карусель,
Пів дня кружляв у небі сніг лапатий,
Земля молочно-біла, як купель,
Засипані в снігу старенькі хати…
Така незвична тиша навкруги,
Кошлаті хмари в небі шаленіють ,
Заметені дороги і стежки,
І вогники у вікнах ледь жевріють…
Вже вечір скоро – завітає сон
У кожну теплу й затишну домівку,
Хурделиця стихає за вікном,
Лягає вата на дерев верхівки…
Тремтить від холоду у будці пес,
Скавчить і сумно зиркає на вікна,
Чекає, що закінчиться терпець -
Хазяїн винесе кусочок хліба…
Чи може навіть забере у дім,
Від вітру порятує й заметілі,
Надія теплиться в його рудім,
Від лютого морозу змерзлім тілі…
Не забуваймо взимку про тварин,
Вони найбільш страждають від морозів,
Їх відігрійте в затишку хатин,
І постеліть їм килим на підлозі…
Клас! Все життя когось підбираю і несу додому. Заклик справді гарний.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЛЮБОВ ДО ТВАРИН ПЕРЕДАЛАСЯ МЕНІ ВІД БАТЬКА. КОГО ТІЛЬКИ ВІН НЕ ПРИНОСИВ ДОДОМУ: КОТІВ, СОБАК, ЗАЙЧИКА,КУНИЦЮ, БОРСУКА. ЛІСОВИХ ЗВІРІВ ВІДІГРІВАЛИ, НАПУВАЛИ МОЛОКОМ І ВІДПУСКАЛИ ДО ЛІСУ, А КОТИ І СОБАКИ ЖИЛИ У НАС ПОСТІЙНО...
Олю, добра ти душа. Заклик гарний. Та люди стали черствими, чи почують?
Чудова зимова замальовка.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У НАС У ДВОРІ НЕДАЛЕКО ВІД МОГО БУДИНКУ ЗБУДУВАЛИ НЕДАВНО ЦЕРКВУ, ЗБОКУ ЗМАЙСТРУВАЛИ ВИСОЧЕНЬКУ СОБАЧУ БУДКУ І ТАМ ЖИВУТЬ КІЛЬКА БЕЗДОМНИХ СОБАК, ПРИХОЖАНИ ЇХ ГОДУЮТЬ...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
МІЖ ІНШИМ МЕНЕ МОЇ КОТИ ЗРОБИЛИ ДІЙСНО БІЛЬШ НІЖНОЮ, ДОБРОЗИЧЛИВОЮ, ЧУЙНОЮ...
КОЛИ Я РАПТОМ СТАЮ ЗЛОЮ, СЕРДИТОЮ, ГНІВНОЮ - Я БЕРУ НА РУКИ СВОГО ПУХНАСТОГО МУРЗИКА, ПРИТИСКАЮ ЙОГО ДО СВОЇХ ГРУДЕЙ І МЛІЮ КОТИ СПРАВДІ НАЙКРАЩІ ЗАСПОКІЙЛИВІ ЛІКИ А МІЙ ТИГРИК ЛЮБИТЬ, ЩОБ Я ЙОГО НА РУКАХ КОЛИСАЛА, ЯК ДИТИНУ