Нам по житті так тяжко жить:
Відповідати на питання,
Проходить крізь випробування,
Свою особу утвердить.
Когось забути хоч на мить,
Сказать «Бувай» при розставанні,
Дивитись в очі при вітанні,
Коли нам тяжко говорить.
Ми про красу не хочем чуть,
Бо тяжко нам спиниться десь-то:
Очима цілий світ обвести,
Природи молодість відчуть.
І ми проходим крізь людей,
Без усмішок, неначе вежі,
Крізь душі, крізь мільйони стежок,
Бо так скоріш життя пройде.
Та хто відкриє сенс життя?
Ніхто. Бо сенс життя у кожнім.
У світі білому, у Божім,
Дорога в кожного своя.
Свій власний шлях в житті відкрить,
Не стратить гідність і сумління.
Нам по житті так тяжко жить –
В миті відчуть сторіч тяжіння.
Нам по житті так тяжко жить...
Мар’яна Вясеніна
Нам па жыцьці так цяжка жыць...
Нам па жыцьці так цяжка жыць:
Шукаць адказаў на пытаньні,
Праходзіць праз выпрабаваньні,
І быць сабой. Асобай быць.
Нам цяжка некага забыць,
Сказаць "Бывай" пры раставаньні,
Глядзець у вочы пры спатканьні,
Калі нам цяжка гаварыць.
І мы ня бачым прыгажосьць,
Бо цяжка нам спыніцца дзесьці:
Вачыма цэлы сьвет абвесьці,
Адчуць прыроды маладосьць.
І мы праходзім празь людзей,
Як быццам здані, без усьмешак,
Праз душы, праз мільёны сьцежак,
Як быццам хочам жыць хутчэй.
Ды хто адкрое сэнс жыцьця?
Ніхто. Бо сэнс жыцьця ў кожным.
У сьвеце белым, у сьвеце Божым
Дарога ў кожнага свая.
Прайсьці свой шлях як мае быць,
Ня страціць гонар і сумленьне.
Нам па жыцьці так цяжка жыць -
Адчуць стагоддзі ў імгненьні.
Нам па жыцьці так цяжка жыць...
