Я розіллюся Вогонь-рікою.
Тут мешкає дух чаклунів, хмарки колисає пітьма
Я стану річкою у Вогні, де темний ліс, а густий туман
В мене заповзає, я дихаю жабрами схованих в мулі риб.
Мені так спокійно, так хороше поміж каміння і глиб...
Тишу сполохує крик сови, ехом відповідь мчить крізь гай
Листя, як давнішні кораблі, щогли встромили у небокрай,
Тихо торкаються кілем вод і по мені крадькома пливуть.
Наче небаченим чарівником що спонукає у дальню путь.
Камінь,від моху позеленів, він пам"ятає в ночі сліди
Тих, хто полюючи на вовків зміг повернутись назад живим.
Тут розквітає раз в сто віків Лотос. Морок спадає у воду і там тече.
Охороняє від чужаків пара гіганських, хижих очей.
Я разливаюсь Огонь-рекой.
Русалка Лая
http://stihi.ru/2012/03/17/7412
