|
Присвячую В. і Р. І готелю Леополіс.
- Тут так жарко!
Сонце!!! Йди сюда..
Сонце! Я чекаю..
Тут так жарко!
Будь ласка будь сьогодні зі мною, тобі не потрібно нікуди йти. Я забронював номер в готелі, просто посидимо і вип"ємо солодкого вина. Ти ж знаєш мене, саме так і буде. Але якщо ти сама захочеш більшого то я здамся. Відразу і без бою. Будь ласка, давай потанцюємо? В тебе таке струнке тіло, таке ніжне. Таке плавне.. Бери цей бокал і давай потанцюєм під цю Арету Франклін.. Це соул, я розкажу тобі про нього. Я розкажу тобі про блюз, а потім про джаз. Я розповім про госпел, спірічуелс і все про музику чорних. Я розкажу тобі.. Я навчу тебе.. Зовсім безкоштовно.. І навіть не спатиму з тобою, присягаюсь! Але якщо ти сама захочеш більшого, то я здамся. Відразу і без бою! Без бою!
- Тут так жарко, так шумно. За це я не люблю клуби. Сонце, давай вийдемо. Мені тут погано. Я не можу, мені потрібно на вулицю.
- Добре, йдемо. Дай мені свій жетон.
Чому ти раніше не сказав, що не любиш клуби? Я не знала.
- Дрібниці. Ти ж не знала, що там буде так багато людей. Все добре. Просто мені потрібна саме ця прохолода..
- Тааак, на вулиці класно! Ходімо кудись, може до мене?
- О, ні. Ще б того не бракувало, щоб твій тато діставав мого друга різними питаннями, де ми шляємось.
Дівчина засміялася.
- Мій тато не такий.
- Я знаю, просто гоню, - відповів він з усмішкою. - Я сьогодні ночую в готелі. Може краще підемо до мене?
Дівчина подивилась йому в очі, а тоді сказала:
- Ходімо!
Ми нікому не скажемо ні слова про цей готель, нікому не потрібно знати чим ми займаємось. Але це без сумнівів музика. Я за це і люблю її. За те, що вона дозволяє підтримати її, за те, що вона така беззахисна. Така мила. Ви лише гляньте на неї.. Дика, незвідана.. Я люблю її довге волосся. Сонце, я.. Це так мило..
- А як ти познайомився з моїм братом?
- Оу! - Хлопець засміявся. - То було в нашому селі, на дискотеці. Я тоді був чьоткім реперчиком, танцював брейк - денс, широкі штани і ті кепки, знаєш?
- Так, в мене була, - відповіла вона з усмішкою. Очі блищали.
- Ну я прийшов до клубу, типу до того клубу, що в нас в селі. Там був один мій знайомий Ваня. Він і познайомив мене з твоїм братом. Так ми помалу зустрічались, в переважності на вихідних на дискотеках. Потім якось почали частіше бачитись, більше спілкувались. Виявилось, що в нас є спільні мрії, бажання ну і друзі само собою. Погляди на життя. Все по чуть - чуть і ось. Він один з моїх найкращих друзів.
- Цікаво. А як ви почали займатись репом?
- Я дуже любив реп, та й досі люблю. Хоча він вже не такий. Ну і я відповідно хотів бути репером, писав перші тексти. Рома цим зацікавився, помалу почав строчити сам. Була ідея бути групою, але ми надто різні і поки не знаємо, як це все з"єднати в одне ціле. Та й соло якось краще, ми не тиснемо один на одного. В Роми талант, він крутий чувак. За це я його люблю.
- Правда? Я так мало про нього знаю, хоча ми родичі..
- Таке буває. У вас ж велика родина.
- О так..
- В тебе теж є талант. Чесно, такий маленький. Але якщо ним зайнятись, то він виросте. Полюбому!
- Маленький значить?
- Так, ось такий, мацопкий.
- Мацопкий?
- Дуже мацопкий.
- Я тобі зараз покажу, мацопкий!
Вони бились подушками, стрибали на ліжку, розпивали вино, а тоді голосно співали. Нестримно реготали і заходились, що живіт болів. Було неймовірно весело, це була мить щастя.
- Охх.. Скажи, а чому саме я?
- Ти написала, що шукаєш людини, яка буде вірити в тебе. Я вірю.
- Так просто?
- Ні. Це неможливо пояснити, але я все привик робити за покликом своєї душі, слухаючи своє серце. Інтуїція.
- А якщо вона підведе?
- Я про таке не думаю. Не думаю, щоб воно не сталось. Його немає.
- А я трішки переживаю..
- Не треба. - Хлопець підсунувся до неї, - ходи сюди. Я знаю, що усе буде заїбцом. Знаю, що все буде круто. А звідки? Я не знаю, звідки знаю, але я знаю.
Вони сиділи мовчки поки вона не наважилась покласти свою голову йому на груди. Він підібрав її чорняве волосся з її чола, погладив по руці, мовби заспокоюючи. Хлопець довго дивився на неї, її очі. І дівчина знала, що він дивиться, і заплющила свої очі з усмішкою. Він теж усміхнувся. І йому стало тепло десь там всередині і він знову почув сильний стук свого серця.
Якби ти захотіла більшого, клянусь, я здався б вже прямо тут! І без бою!
ID:
346808
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.06.2012 01:22:29
© дата внесення змiн: 28.06.2012 01:22:29
автор: Lord Black Jack
Вкажіть причину вашої скарги
|
