- Привіт, радий знов про тебе чути.
Скажу чесно ще не встиг забути.
Кожен день про тебе думаю, чекаю,
Що повернешся, як бачиш точно знаю.
- Повернуся? Впевнений? Даремно!
Я по свої речі, й зараз йду , бо темно.
Ні проводити не вартно, не проси,
Й куртку мою з вішака зніми.
- Дорогенька, мила моя, я попрошу
Не йди, поможи зняти важку ношу.
Так я винен, ти пробач мене
Не зможеш ти без мене, не губи себе.
- Винен кажеш, просиш вибачити, а чи треба?
Це лише така собі на словах потреба.
Хочеш знати? Вибачила і давно.
Ой , не пропонуй своє вино.
- Добре, ну як хочеш, йди собі
Хочеш точно знати? НЕ потрібна ти мені
Мені й без тебе весело живеться,
Вечером дівок вся хата набереться
- Що ж , я рада, попрощались значить.
Ти не думай, очі мої вже не плачуть.
Щастя я тобі бажаю, ти найкращий.
Двері зачини, а ще удачі.
Двері зачинилися, вона пішла
А у цьому вина його вдача.
Бо йому завжди були важніш
Кулаки і друзі, і гулянки й дача.
- О кохана, мила, повернись!
Ну згадай, що було в нас колись.
Вибач, винен я, що не цінив
І любов твою в багнюці утопив.
ID:
343089
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.06.2012 15:51:45
© дата внесення змiн: 10.06.2012 15:51:45
автор: Стелла
Вкажіть причину вашої скарги
|
