Я заплачу з осіннім дощем,
Я з сіріючим днем посірію.
Я не стримую розпач і щем,
Бо без тебе, ще жити не вмію.
Я руку твою відпустив
Над прірвою в страсі хитаюсь.
Все щезло, що я так любив -
Любити тепер зарікаюсь!
Я закінчений став наркоман
Я на тебе підсів і не каюсь,
Тільки жаль, що наркотик обман,
Тому кинути враз намагаюсь!
Я поставлю сто тисяч замків
І з цієї в*язниці волаю.
Не давай мені доз із дзвінків,
Я раптово наркотик кидаю!!!
Боже дай не згадати очей!
В яких світло забутого раю.
В мене ломка. І холод ночей!
Божеволію! Сохну! Вмираю!!!
