Ти любиш слухати як шепоче вітер,
як мріють між собою сили природи,
як місяць здригаючись дарить зорям квіти,
І в шовковому волоссі ніжності блукають ноти.
Ти любиш в долоньках просипатись росою,
і дотиками торкатись глибини казкових снів,
в літку по калюжах,ти танцюєш лишень босою,
зриваєшся від дотиків тисячею метеликів.
Ти любиш коли вуста змащені липовим медом,
І складати вірші коли на дворі співає гроза,
чекати коханого що ранку на кінчику неба,
і мрієш хоч раз подивитись як опадає сакура.
Ти любиш сприймати музику серця частинами,
відроджуватись в ній і знову в ній помирати,
ти любиш узимку об’їдатись варенням з малини,
і коли самотньо читати під настільну лампу Ремарка.
І ти любиш плакати щоб ніхто ніколи не бачив,
схлипувати коли серцем чуєш його голосу звуки,
згадуєш завжди тих хто для тебе щось значив,
гріючи до гарячого трав’яного чаю свої руки,
Ти любиш тАкож Його, бережно й тендітно,
на ниточці тримаючи всі свої сни й почуття,
ти захлинаєшся ним …і твою усмішку ледь помітно,
коли там у снах він на вушко шепоче… моя….
дуже ніжний вірш,легка його пестливість, поєднання непоєднаного, мелодія вдало це підкреслюють. Дуже подобається Ваша гра з природою, яка перепілтається у неймовірні відчуття прекрасного, а це ваш світ на дні серця...
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую мені надзвичайно приєєємно такий теплий коментар
трохи забагато ком, на яких зовсім не варто супинятись
а потім розумієш, що це весна
просто весна
навкруг і в середині тебе
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
=)знаєш,я вкотре перевоналась,що потрібно виставляти вірш,таким яким я його написала,а не розділяти потім комами)рада що ти це теж підмітила)
і так ,це все таки весна і Л,Г закохане мале юне дівчисько