Тиша- пусто знову у кімнаті,
Тиша- біль шкребеться в мою душу
Тиша- сотня виразів крилатих,
Тиша- а я знайти 101ий мушу!
Сльози- дрібні каплі роси із очей.
Сльози- перша ознака мої слабинки,
Сльози- у подушку вже безліч ночей,
Сльози- просто в око попала пилинка.
Вечір- час доби, коли вже сутеніє.
Вечір- бо на небі з'являються зорі.
Вечір- догорає остання надія,
Вечір- і повсюди лише чорний колір.
Зрада- це убивство, але ще живої,
Зрада- ніж у спину, а як ще сказати?
Зрада- ніби згадка про принципи свої.
Зрада- впасти вниз, коли прагнеш літати.
Совість- тихий голос десь там в середині,
Совість- компроміси між злом і добром.
Совість- та куди ж ти поділася нині?
Совість- ну давай же помислим разом!
Щастя- мить найбільшого в світі блаженства,
Щастя- та хіба воно справді існує?
Щастя- зумисна вигадка духовенства,
Щастя- може просто його не вартую...
Смуток- він посвюди оточує нас,
Смуток- брат сльози і синочок розлуки.
Смуток- найкращий друг у нього час.
Смуток- я все одно не опускаю руки.
Вова- найгарніше у світі ім'я,
Вова- пахне солодко мов шоколад.
Вова- до нестями закохана я.
Вова- блаженний рай і повсякденний ад.
Тиша- назавжди залишаюсь сама,
Сльози- появляються знову і знову.
Вечір- і світла Божого нема.
Зрада- чекаю на пояснення...розмову...
Совість- ще спить...та вже пора прокинутися їй,
Щастя- якщо я не заплутаюсь в журбі,
Смуток- убивця радості і всіх мої надій,
Вова- своє життя посвячую тобі
